Поріднені зв'язки Новосольського повіту з Івано-Франківськом -

Новосольський повіт (Рowiat Nowosolski) – повіт у Польщі, на території Любуського воєводства. Адміністративний центр і найбільше повітове місто Нова-Суль розташоване за 22 км у південно-західному напрямку від Зельоної Ґури. Нова-Суль є одним із великих промислових осередків на заході Польщі. Тут знаходиться багато підприємств будівельної, електротехнічної, машинобудівної, металообробної промисловості та інших галузей.

Новосольський повіт був утворений внаслідок адміністративної реформи 1999 р. Округ поділяється на 8 ґмін (1 міська, 3 міських і сільських районів і 4 сільських), до складу якого входять ґміни: Битом Оджанський (за 11 км у південно-східному напрямку від адміністративного центру), Кожухув (за 10 км на південний захід від адміністративного центру), Нове Мястечко (за 13 км на південь від адміністративного центру), Кольско, Нова-Суль, Отинь, Седліско.

Парафіяльний костел Святого Стефана (Kościół św. Hieronima) згадується вперше в документах 1175 р. На той час тут, на певній відстані від міста-фортеці, існувало торгове поселення, яке й дало початок Битому Оджанському. Первісна романська споруда була перебудована вкінці XIV ст. на готичний храм. У XV ст. добудували високу вежу із західної сторони. У 1503 р. поміняли святого покровителя, а в 1522 р., під час пожежі, яка знищила місто, згорів і дах храму. У 1584-1586 рр. церква кілька разів була перебудована. В 1609-1611 рр. збільшили вежу костелу. У 1540-1654 рр. католицька святиня була передана протестантам. Коли 1694 р. у місті виникла чергова пожежа, покровительство на храмом взяла на себе родина Сєдлиська. Три дзвони були завезені під час ремонту вежі в 1822 р. В кінці ХІХ ст. в стилі подвійний бароковий шолом замінили шатровим дахом. Остання реконструкція була проведена в кінці ХХ ст.

Щороку у Битомі Оджанському відбувається Фестиваль Музичної Творчості Сліпих.

У документах 1273 р. згадується, що в 1253 р. у Кожухуві стояли дерев'яно-земляні укріплення, які на рубежі ХІІІ-ХІV ст. перебудували на 8-метрові стіни. Товщина стін сягала до 2 метрів, парапету - до півметра. Розміщені всередині були дерев'яними платформами та під'їздів для позиціонування захисників. Усі укріплення були оточені широким ровом, наповненим водою, а на північній стороні для додаткового захисту - болото. Можливо, цей природний елемент захисту вплинув на розміщення в цій частині  замку укріплень. Для укріпленого міста, щоб ви могли проїхати через троє воріт. Перед воротами були кинуті в рів розвідні дерев'яні мости. У ХV ст. в місті до оборони адаптували артилерію, шляхом введення його другій смузі низьких кам'яних стін і розміщення їх напівкруглими достатньо. У ХVІІ ст. укріплення втратили своє значення. Коли у 1764 р. пожежа знищила частину міста, влада дозволила знесення стін, щоб отримати матеріал для відбудови і реконструкції. У 1819 р. для поліпшення зв'язку зруйновані ворота, окрім Кросно, осушили рів. Незважаючи на руйнування укріплень з овчини є одними з найбільш добре збережених у Польщі. Стіни і рову збереглися практично на всьому протязі середньовіччя. Стіни бувають місця на висоті 7 метрів, Що залишилися в живих п'ятнадцятого століття башта воріт Кросно зараз краєзнавчий музей. Також була відремонтована одна з веж.

Церква без вежі (Kościół filialny pw. św. Wawrzyńca) у селі Студенцю була побудована з каменю і руди в другій половині ХІІІ ст. Дзвіниця була прибудована в ХV ст., в якій 1495 р. повісили дзвін. Перша дзвіниця, на жаль, не збереглася до наших днів. Сучасна дзвіниця датується 1752 р. Після війни церква була дочірньою до парафіяльної у Koжухові. Прямокутна нава церкви, такої ж ширини, що і найстаріша частина церкви - трикутний вівтар у східній її стороні. Зі східного боку була закладена епітафія. Покриття дерев'яного даху - гонта. Вся споруда оточена кам'яною стіною. Хоча церква була перебудована кілька разів, готичний стиль зберігається.

Бронішовський замок (Zamek w Broniszowie) був побудований у гміні Кожухув у ХІІ ст. як лицарська фортеця. В ХVI-XVII ст. споруду, зроблену з каменю і цегли, переобладнали з оборонної на житлову. В ХІХ ст. стіни, внутрішній двір і невелика оглядова вежа у неоготичному стилі, як і ввесь садибний будинок, були оточені ровами із мальовничим ставком. На першому поверсі знаходяться дві великі кімнати. Над однією - склепіння із люнети, прикрашене ліпниною. Друга - щедро оздоблена пишними ренесансовими прикрасами кінця ХVI ст., гротескними рослинними мотивами, зірками, розетками, архангелами і профілем бюстів. Північна стіна фасаду із головним входом витримана у стилі пізнього Ренесансу. Кам'яний портал багато прикрашений рослинним орнаментом із написом: ANNO MISSERIMA FORTUNA QUAE INIMICIS CARET 1608.

Ренесансова триповерхова будівля з нео-готичними стінами й вежами була закрита в ХІХ ст. З 1986 р. у замку проводяться семінари фотохудожників.

Руїни замку (Rycerski zamek) у Боруві Польському знаходяться на території ґміни Нове Мястечко. Готичний замок був збудований в кінці XIV ст. із початковими розмірами  22,5 х 23,5 м. Споруда впродовж довгого часу асоціювалася із лицарською династією Рехенбергів, які у 1516 р. отримали Кожухів разом із навколишніми селами від чеського короля. Розбудова у стилі ренесансу замкового крила зі східного боку виконувалася впродовж 1548-1550 рр. У селі оселився орден єзуїтів, що 1649 р.  перетворив замок у монастир. Безлюдний замок почав занепадати на початку ХІХ ст. Коли була зруйнована готична частина будівлі і ренесансова вежа, споруду намагалися використати як під складські приміщення. На жаль, замок досі не має власника, зазнаючи подальшої руйнації.

Костел святої Барбари – невеликий однонавовий храм, збудований в 1900 р. із жовтої цегли в неоготичному стилі англіканської церкви. Знаходиться споруда при парафії святого Антонія. Колись новосольські віряни євангелістсько-лютеранської церкви (загальна назва "старолютерани") ходили на богослужіння у невелике містечко Кожухів, розташоване неподалік. Тим не менш, у 1900 р. розпочалося будівництво маленького храму на теренах Нової-Сулі. Раніше споруда  належала прихильникам лютеранського віросповідання, як церква Спасителя, але після війни, її передали капуцинам, обравши покровителькою храму святу Барбару. Після реконструкції міста у 1991 р. змінилися назви вулиць. На на честь святої Барбари була перейменована і вулиця, на котрій знаходиться ця чарівна маленька церква (до 1945 р. вона носила ім’я відомого протестанта Лютера). Храм побудований у такий спосіб, що його відносно простий інтер'єр із напівкруглим вівтарем та склепінням візуально збільшують об’єм святині. 

За архітектурним вирішенням храм цілком витриманий у стилі англійської неоготики: багато прикрашений готичними елементами - вікнами із вітражами, ганком, чотирма невеличкими баштами зверху, красивими пілястрами по всій довжині будівлі. На даний час споруда належить до пам'ятників матеріальної культури Польщі.
Цей об'єкт після 1945 р. не використовувався, допоки ним не почала опікуватися спільнота капуцинів, які також подбали про ремонт споруди та зайнялися пристосуванням будівля для католицького обряду. Потім храм було освячено, отримавши вже згадану покровительку у своєму найменуванні. Церкву ремонтували як у 80-х рр. ХХ ст., так і в переддень святкування тисячоліття християнства. 

Костел в Лугах (Kościół w Ługach) був побудований, ймовірно, в кінці XIII ст. У XVI ст. костел був переданий лютеранській церкві. У власність католиків храм повернули після 1649 р., коли маєток перейшов до oтинських єзуїтів. У 1749 р. черниці провели ремонт святині. Під їх патронатом храм залишався до 70-х рр. XVІІI ст. У середині ХІХ ст. костел отримав три дзвони для давньої дзвіниці. У 1904 р. через незадовільний технічний стан будівлі її довелося розібрати. В 1937-1938 рр. у західній частині нави була добудована вежа із годинником та бічними прибудовами і притвором. Як будівельним матеріалом, так і стилем споруда тепер нагадує первісний готичний костелу. 

Новосольський розвідний міст (Nowosolski most zwodzony) над портовим каналом в Новій-Сулі є унікальним  для Європи та Польщі розвідним мостом з прольотом, що підіймається. Спочатку на його місці був дерев’яний міст, проте швидкий промисловий розвиток міста вимагав модернізації сполучень із портом. У 1927 р. була введена в дію нова сучасна конструкція мосту. Стальний міст зробив можливим відкриття порту для входження у відносно вузький канал великих баржових суден. Під час ІІ Світової війни міст був пошкоджений, а 1993 р. − капітально відремонтований.