Кошалін вперше згадується у літописі Великої Польщі (Хроніка Великої Польщі) 1108 р., де сказано про те, що князь Болеслав Кривоустий захопив і підкорив декілька міст Поморського включно із Кошаліним.
У 1214 р. Богуслав II, герцог Померанії, передав у дар село відоме як Kошаліце. Нові, в основному німецькі, переселенці були запрошені для проживання у Померанії. У 1248 р. в східній частині землі Колобжег, разом із селом, був переданий князем Барним І Добрим до Камменської римо-католицької єпархії.
23 травня 1266 р. місто отримало автономні права і численні привілеї. Кошалін здобув прямий доступ до Балтійського моря, коли до нього були приєднані прилеглі поселення (1331 і 1353 рр.). З 1356 до 1417/1422 рр., місто входило до складу князівства Померанія-Вольгаст.
У 1534 р. під час протестантської реформи місто стало лютеранським під впливом Йогана Буґенгаґена. У 1568 р., герцог Померанії і єпископ Камменський розпочали спорудження резиденції. У 1637 р., після смерті Богуслава XIV, останнього герцога Померанії, місто переходить до його кузена.
Під час Тридцятилітньої війни територія міста була окупована шведськими військами. Внаслідок угод 1648 і 1653 рр. Кошалін перейшов під юрисдикцію німецького князівства Бранденбургу-Пруссії і став частиною Бранденбурзької Померанії.
У складі німецького Королівства Пруссії (з 1701 р.) Кошалін зазнав значних ушкоджень через пожежу 1718 р., але був пізніше відбудований. У 1807 р. місто окупували французькі війська.
Після наполеонівських воєн Кошалін здобув статус столиці округів у провінції Померанія. У цей час був затверджений герб міста.
У 1871 р. під час об’єднання Німеччини Кошалін стає частиною Німецької імперії.
У 1858-1878 рр. через Кошалін і Слупськ була побудована залізниця, що поєднала Щецин і Гданськ.
1890 р. у Кошалін із Хелмна перемістили Військову школу кадетів, створену королем Пруссії Фрідріхом ІІ ще 1776 р.
У 40-х рр. ХХ ст. місто перетворюється на освітній центр, у якому навчалися майбутні вікарії, а також у період ІІ світової війни вишколювалися воїни повітряної оборони.
4 березня 1945 р. Кошалін належить до території повноважень керівництва Радянського Союзу. Згідно повоєнної Потсдамівської угоди містом мала опікуватися польська адміністрація. Більшість німецького населення покинула Кошалін, до якого знову повернулися кашуби та поляки із центральної і довоєнної частин східної Польщі.
Спочатку вважалося, що місто стане столицею воєводства, створеного на схід від кордону Одер-Нейсе з колишньою німецькою провінцією, яка, тим не менш, у 1945-1950 рр. була закріплена за Щецинським воєводством. У 1950 р. це воєводство розділили на Щецинське і Кошалінське.
У 1950-1975 рр. Кошалін був столицею збільшеного Кошалінського воєводства (серед 17-ти воєводств), яке іноді називають Близькою Померанією. Відтоді Кошалін займає лідерські позиції за темпами зростання з-поміж інших польських міст. У 1975-1998 рр. він був столицею меншого Кошалінського воєводства (з 49-ти).
У результаті реорганізації місцевого самоврядування (1998 р.) Кошалін стає частиною Західнопоморського воєводства (з 1 січня 1999 р.), охоплюючи приблизно ті самі території колишнього Кошалінського воєводства (1950 -1975 рр.).
До ІІ світової війни населення міста складається з протестантів, іудеїв і католиків.
Церква Святого Йосипа - допоміжна при катедральному соборі й розташована на вулиці Владислава ІІІ Тонконогого. Споруда була побудована в неоготичному стилі як перша, після періоду Реформації, католицька церква у місті. Наріжний камінь у її фундамент заклали 10 квітня 1869 р., а освячення храму відбулося 20 жовтня 1870 р. Прямокутна у плані церква із червоної цегли має єдину наву. Презбітерій у східній частині храму являє собою невеликий окремий, закритий із трьох сторін, простір між навою і престолом. Двосхилий дах у вигляді сталевих ажурних структур, в яких поміщений дзвін, підносяться над навою. Інтер'єр церкви обладнаний у нео-готичному стилі. Тут і вівтар, і чудові вітражі, і 14 стацій Хресної Дороги 1886 р., що до 1945 р. було характерною особливістю тільки католицької церкви.
Місто межує із порослою дубами, буками і грабами Хелмською Горою, яка підноситься на 136 метрів над рівнем моря. Колишнє місце дохристиянських поклонінь культу сонця тепер відоме ще й завдяки Вежі "Святилище Завіту", яка була освячена в 1991 р. Папою Римським Іваном Павлом II і в даний час є місцем паломництва.
Найвизначнішою пам’яткою Кошаліна безперечно вважається Собор Непорочного Зачаття Святої Діви Марії - колишня парафіяльна церква. Храм із масивною баштою був побудований у 1300-1333 рр. Всередині поміщене розп'яття XIV ст., висічені з дуба пізньоготичні статуї святих, відокремлені від старого готичного вівтаря 1512 р., люстри з 1666 р., орган 1899 р. у неоготичному стилі. Годинник на вежі собору датований 1754 р. Останнім часом у рамках програми «Відновлення і збереження середньовічних катедр Західної Померанії» собор був підданий ретельній реконструкції. Навпроти собору стоїть монумент, присвячений візитові Папи Римського Івана Павла ІІ.
Середньовічний Будинок Ката з ХV ст., розташований у районі Старого міста, був доданий до переліку архітектурної спадщини як готична пам'ятка. Тут можна дізнатися про оплату і всі види тілесних покарань, які виконував кат. Наприклад, за покарання біля ганебного стовпа йому виплачувалося 9 шилінгів, за колесування й інші тортури - 5 флоринів, спалювання на вогнищі - 10. Востаннє кошалінський кат отримував оплату за свою роботу в 1893 р., але його сім'я проживала у місті навіть у 30-х рр. ХХ ст. З 1960 р. у сумнозвісному будинку розпочався процес із організації Театру "Пропозиція-Діалог". Це один із останніх театрів Польщі, що також відомий як театр поезії, де над театральністю переважає культура слова і декламації. Ролі виконують переважно аматори сцени і театрального мистецтва.
Серед інших будівель, у яких збереглися стильові елементи середньовічної пізньої готики, варто відзначити багатоквартирний будинок, розташований на вулиці Богуслава II, в якому знаходиться Палац урочистих подій. Сучасний будинок молодят, побудований у ХVI ст., в епоху пізнього середньовіччя, поєднує окремі цікаві архітектурні елементи, приміром, аркові жалюзі в бічних стінах ХV-ХVI ст.
У 1214 р. Богуслав II, герцог Померанії, передав у дар село відоме як Kошаліце. Нові, в основному німецькі, переселенці були запрошені для проживання у Померанії. У 1248 р. в східній частині землі Колобжег, разом із селом, був переданий князем Барним І Добрим до Камменської римо-католицької єпархії.
23 травня 1266 р. місто отримало автономні права і численні привілеї. Кошалін здобув прямий доступ до Балтійського моря, коли до нього були приєднані прилеглі поселення (1331 і 1353 рр.). З 1356 до 1417/1422 рр., місто входило до складу князівства Померанія-Вольгаст.
У 1534 р. під час протестантської реформи місто стало лютеранським під впливом Йогана Буґенгаґена. У 1568 р., герцог Померанії і єпископ Камменський розпочали спорудження резиденції. У 1637 р., після смерті Богуслава XIV, останнього герцога Померанії, місто переходить до його кузена.
Під час Тридцятилітньої війни територія міста була окупована шведськими військами. Внаслідок угод 1648 і 1653 рр. Кошалін перейшов під юрисдикцію німецького князівства Бранденбургу-Пруссії і став частиною Бранденбурзької Померанії.
У складі німецького Королівства Пруссії (з 1701 р.) Кошалін зазнав значних ушкоджень через пожежу 1718 р., але був пізніше відбудований. У 1807 р. місто окупували французькі війська.
Після наполеонівських воєн Кошалін здобув статус столиці округів у провінції Померанія. У цей час був затверджений герб міста.
У 1871 р. під час об’єднання Німеччини Кошалін стає частиною Німецької імперії.
У 1858-1878 рр. через Кошалін і Слупськ була побудована залізниця, що поєднала Щецин і Гданськ.
1890 р. у Кошалін із Хелмна перемістили Військову школу кадетів, створену королем Пруссії Фрідріхом ІІ ще 1776 р.
У 40-х рр. ХХ ст. місто перетворюється на освітній центр, у якому навчалися майбутні вікарії, а також у період ІІ світової війни вишколювалися воїни повітряної оборони.
4 березня 1945 р. Кошалін належить до території повноважень керівництва Радянського Союзу. Згідно повоєнної Потсдамівської угоди містом мала опікуватися польська адміністрація. Більшість німецького населення покинула Кошалін, до якого знову повернулися кашуби та поляки із центральної і довоєнної частин східної Польщі.
Спочатку вважалося, що місто стане столицею воєводства, створеного на схід від кордону Одер-Нейсе з колишньою німецькою провінцією, яка, тим не менш, у 1945-1950 рр. була закріплена за Щецинським воєводством. У 1950 р. це воєводство розділили на Щецинське і Кошалінське.
У результаті реорганізації місцевого самоврядування (1998 р.) Кошалін стає частиною Західнопоморського воєводства (з 1 січня 1999 р.), охоплюючи приблизно ті самі території колишнього Кошалінського воєводства (1950 -1975 рр.).
До ІІ світової війни населення міста складається з протестантів, іудеїв і католиків.
Місто межує із порослою дубами, буками і грабами Хелмською Горою, яка підноситься на 136 метрів над рівнем моря. Колишнє місце дохристиянських поклонінь культу сонця тепер відоме ще й завдяки Вежі "Святилище Завіту", яка була освячена в 1991 р. Папою Римським Іваном Павлом II і в даний час є місцем паломництва.
Серед інших будівель, у яких збереглися стильові елементи середньовічної пізньої готики, варто відзначити багатоквартирний будинок, розташований на вулиці Богуслава II, в якому знаходиться Палац урочистих подій. Сучасний будинок молодят, побудований у ХVI ст., в епоху пізнього середньовіччя, поєднує окремі цікаві архітектурні елементи, приміром, аркові жалюзі в бічних стінах ХV-ХVI ст.
Немає коментарів:
Дописати коментар