Ряшів - місто-побратим Івано-Франківська

Ря́шів (Rzeszów) — місто розташоване на берегах річки Віслок, у центральній частині Сандомерської низовини південно-східної Польщі. Великий економічний, науковий і культурний центр, у якому зосереджені промислові підприємства із виготовлення авіадвигунів, побутової електротехніки, продуктів харчування, ліків, одягу, а також культурно-освітні установи (вузи, театри, музей, філармонія). Як адміністративний центр Підкарпатського воєводства це повітове місто виступає важливим транспортним вузлом, де є міжнародний аеропорт, зосереджені головні управління крупних компаній, іноземні консульства, а поблизу здійснюється видобуток природного газу.

Територія майбутнього міста-фортеці була місцем поширення Лужицької і Пшеворської культур та появи слов’янських племен у V ст., а пізніше – віслян.

За княжих часів Ряшів існував уже як прикордонне торгово-ремісниче місто Перемишльської землі. Можливо, останні князі з династії Романовичів Андрій чи Лев ІІ надали Ряшеву міське право. Деякий час (ХІ і XIII-ХІV ст.) терени майбутнього міста разом із іншими поселеннями були складовою частиною Червоної Русі. Давня твердиня локалізувалася на північ від сучасного центру Ряшева вже на початку XIV ст. В результаті походу польського короля Казимира Великого на Русь, Жешув разом із іншими підкореними теренами був приєднаний до Польщі.  

У середині XIV ст. оборонне містечко стало центром волості, отримавши МаҐдебурзьке право від Казимира III 19 січня 1354 р. Король надав місто у володіння Яну Пакославу зі Строжиська гербу Півкозич, який став підписуватись Жешувський, таким чином започаткувавши родовід Жешувських, що володіли містом протягом наступних двохсот років.  
На 1406 р. на території міста існувала парафіяльна школа. На центральній площі Ринок побудовали міську ратушу. Мॳстрат складався з 5-ти райців, кожен із яких по черзі виконував функції бургомістра. Для Жешува XV ст. - це доба розвитку за зразком середньовічних міст. Перетин торговельних шляхів сприяв підвищенню добробуту міста, в результаті чого постали ремісницькі цехи (ткачів, суконщиків, мечників) та ярмарки. Місто бурливо розвивається, не дивлячись на пожежі, наїзди татар та епідемії. Економіка та торгівля й далі були основним двигуном.  
Після вигасання роду Жешувських місто перейшло до жидачівського старости Миколи Спитка Лігензи (1589 р.). Під кінець XVІ ст. у Жешуві налічувалося 2500 мешканців. Чудовий період в історії міста припав на кінець XVI початок XVII ст. Доказом заможності Ряшева був готичний Фарний Костел, пресвітерій якого зберігся до наших часів.
Біля 1615 р. у місто були спроваджені євреї. 

У 1638 р. Жешув переходить у власність князів Любомирських. У 1658 р. Єжи-Себастьян Любомирський створює Кол女ум Піарів. На той час це була друга така школа у тогочасній Польщі.
Вже у 1702 р. на місто нападали саксонські, шведські й російські війська, знищуючи його та накладаючи контрибуцію. Володарка Жешува, Йоанна Любомирська, приєднується до Барської конфедерації, тримаючи російські війська здаля від міста майже рік. Після першого розподілу Польщі (1772 р.), місто дістається Австрії. Відбувся адміністративний поділ із визначенням міста центром району (повіту), що зумовило наплив австрійських чиновників та військових.
Розвиток Жешувa припадає на другу половину XIX ст. Події Весни народів також відгукнулися на ньому: створено раду та національну гвардію. Ось тут ходив у гімназію та відбував практику в аптеці Ігнаци Лукасевіч - винахідник керосинової лампи та національний діяч. У 50-х рр. Ряшів поєднано залізницею із Краковом та Львовом, що дало можливість розвиватися промисловості й самому містові. Чисельність мешканців зростає, постають культурні заклади, друкарня. XX ст. Галицька автономія дає можливість діяти патріотичним організаціям «Сокіл», «Стрілецьке товариство». Вони також мобілізувалися після вибуху I світової війни та разом із своїми головнокомандуючими (Леопольд Лис-Куля) приєдналися до боротьби проти Росії.
1 листопада 1918 р. Жешув визволився спід влади та позбувся військових частин Австро-Угорщини. 30-ті рр. прискорили розвиток міста завдяки створенню Євгеніушом Квятковським (віце прем’єр-міністром) проекту Центрального промислового округу (ЦПО). У Ряшеві збудували державний авіазавод – фабрику моторів, що дала працю багатьом мешканцям міста.

1 січня 1999 р. Ряшів стає столицею новоутвореного Підкарпатського воєводства. 

Під час німецької окупації — гето (понад 25 тис. осіб).
Друга половина XX ст. для життя міста була періодом урбаністичного розвитку (постають нові будівлі, заводи, багатоповерхові житлові будинки). Зростає чисельність мешканців, місто стає столицею воєводства.
З 1 вересня 2001 р. Ряшів набирає обертів як університетське місто із 50000 студентів. Тут відкрито Жешувський університет, що утворився в результаті поєднання Вищої педагогічної школи, філіалу люблінського УМЦС та філіалу краківської Сільськогосподарської академії.

Одна з основних приваб міста є Ряшівський за́мок, збудований у 1902—1906 рр. на місці розташування давнього палацу Любомирських, поміж алеєю Під Каштанами і вулицею Шопена. Перша оборонна споруда стояла на цьому місці і, можливо, була збудована в XVI ст. Пізніше, наприкінці XVI ст., ця укріплена садиба належала Миколі Спитку Лігензі.

У 1620 р. споруда являла собою зразок оборонно-палацового стилю. З 1637 р. замок належав сім'ї Любомирських.

Основні будівельні роботи здійснювалися під керівництвом Тильмана із Гамерен та Каролем Генріхом Вейдеманом. У 1820 р. комплекс був побудований австрійською владою та адаптований для судових і тюремних цілей. Його зруйнування на початку XX ст. було пов’язане з поганим станом конструкції замку. У первісному вигляді збереглися тільки вежі воріт і невеличкі вежі бастіонів. У середині замкових стін розташований літній палац Любомирських у Ряшеві.

Тепер у цих стінах працює окружний суд, а до 1981 р. знаходилася в’язниця.

Збудована у 90-х рр. XVIІ ст. на території давнього виноградника Миколи Спитка Лігензи, колишня резиденція Любомирських витримана у пізньобароковому стилі з елементами рококо. Знаходиться при алеї Любомирських, поблизу замку. Теперішнім власником невеличкого палацу є Ряшівський університет, зокрема кафедра інформатики.

У 1904 р. він був перебудований, і з 1981 по 1985 рр. повністю відновлений. У нішах знаходяться бюсти сім'ї Любомирських. Останній із Любомирських, який володів палацом був Френсіс. Саме він і вирішив продати будівлю. 

З 1944 р. у Ряшеві діє театр імені видатної польської актриси Ванди Сємашкової, першого керівника театру. Розташований у двох історичних будівлях. Адміністрація і мала сцена на 70 глядацьких місць розташовані у старій віллі, яка раніше належала родині Гольцер. Тетральна сцена у великій залі на 360 місць знаходиться в будівлі колишнього гімнастичного товариства «Сокіл». 

Театр ім. В. Сємашкової в Жешуві щорічно показує близько 300 вистав для більше десятка тисяч глядачів. У репертуарі театру еклектична суміш польської та зарубіжної класики, п’єси сучасної драматургії.

Назва алеї Під каштанами, невеликої вузької вулиці в центрі міста, походить від неіснуючих сьогодні каштанів, що росли колись уздовж дороги. Це вишукане місце для прогулянок серед висококласних будинків нагадувало «віденсько-галицькі плоди фантазії і смаку» (Е. Свейковський). Вулиця, утворена в кінці ХІХ на початку ХХ ст., відкривається бароковим літнім палацом, до фасаду котрого прилягає знана алея.

Основні туристичні пам'ятки: парафіяльний собор (XV, XVIII ст.), храми та монастирі ордену бернардинів, піярів (XVII, XVIII ст.), синагоги (XVII та XVIII ст.), замок (XVII ст.), палац Любомирських (XVIII ст.).