Ополе - місто-побратим Івано-Франківська

Ополе (Opole) – повітове місто на південному заході Польщі, столиця Опольського воєводства. Одне із найстаріших міст знаходиться в історичній області Верхня Сілезія і від середньовіччя до початку XX ст. було її столицею. Як столиця опольського воєводства є містом середньої величини, в якому проживає 125710 мешканців (2010 р.). Територія міста складає 96 км 2. Місто розташоване на річці Одра, в південно-західній частині Польщі, на Шльонській рівнині. Оточує Ополе типова сільськогосподарська рівнинна територія.

Якщо не брати до уваги легенд, назва міста походить від історичного польського слова, що означає основну організаційну одиницю племені слов’ян. За іншою версією передбачається, що назва міста походить від слова «поле».

Згідно з легендою, колись під час полювання вождь якогось племені заблукав у густому лісі. Після кількох днів блукань він зрештою зустрів на своєму шляху людське поселення, і вигукнув: «О! Поле! ». А пізніше наказав звести тут місто.

Ополе належить до найбільш стародавніх міст Польщі. Перші письмові згадки про Ополє датуються 845 р., але припускають, що місто існувало вже у VIII ст.

Підставою для надання Ополе статусу міста було підписання в 1217 р. Казимиром I, онуком Болеслава Кривоустого, документа, що має силу акта місцевості. Цим документом Ополе визнавалося столицею Опольсько-Ратиборського князівства.

У 1281 р. Верхня Сілезія була поділена поміж спадкоємцями. За наказом Казимира I в 1283 р. на острові Пасєка, що на річці Одрі, був зведений замок П’ястів –родовий княжий замок. Герцогство Ополе тимчасово відновили в 1290 р.

Всі жителі країни повинні були звільнити місце для нового замку герцога, який був в кінцевому рахунку побудований на місці старого міста. Колишні мешканці Oструвка, разом з німецькими купцями, які іммігрували сюди із Заходу, отримали права перших поселенців міста, ймовірно, вже близько 1217 р., хоча ця дата є спірною. Ополе отримало Маґдебурзьке право в 1410 р. У 1521 р. герцогство Ратибор успадковане герцогством в Ополе, відоме також своїм німецьким еквівалентом - Oппельн. Другий замок в Ополе, ймовірно, був заснований в ХIV ст. князем Владиславом Опольчиком, хоча деякі джерела стверджують про існування спочатку дерев'яної фортеці опольського каштеляна ще із ХІІ ст.

Розташування Ополе на перетині основних торгових магістралей приносило місту великі доходи.

Після смерті останнього правителя з династії П’ястів Ополе був приєднаний до Бранденбургу, а пізніше – до Прусії. Пруський муніципалітет сприяючи масовому напливу поселенців із Німеччини, прискорив і так вже інтенсивну германізацію міста.

У 1751 р. кількість населення Ополе становила 1186 осіб. У 1816 р., після встановлення тут центру регентства, місто стало стрімко розвиватися. Будівництво першої залізничної лінії, що з’єднує Ополе з містами Бжег і Вроцлав, було закінчено 1843 р. Введений в експлуатацію в 1859 р. цементний завод дав початок розвитку цементної промисловості міста, що став істотним чинником, що посприяв його загальному розвитку.

Кафедральний Собор Святого Хреста - перша церква, зведена в цьому місці Болеславом Хоробрим близько 1005 р. Вроцлавський єпископ Климент залишив святі Христові реліквії, від яких походить назва храму. У 1232 р. церкву піднесли до ранги колегіати. Наприкінці ХІІІ ст. побудували нову базиліку у стилі ранньої готики, яка після пожежі 1415 р. була відновлена в кінці XV ст. Тоді храм був побудований, закритий основний і нижньої частини вежі, і три каплиці: Свята Трійця (в якому він був похований останній герцог Ополе Іоанна II добре), Санкт-І Санкт-Гедвіга. Анни. У 1702 р. з міста Пекари-Шльонські привезли чудотворний образ Божої Матері, який на даний час відзначається як образ Богоматері в Ополе, коронований 21 червня 1983 р. Папою Римським Іваном Павлом II на горі Св. Анни. В 1899 р. надбудовано неоготичну вежу висотою 73 м.

Після поділу Сілезії, в 1922 р., Ополе, разом із значною територією Гірської Сілезії, було приєднане до Німеччини. А 24 березня 1945 р. місто було передано польській владі. Під час II світової війни понад 900 будинків, більша частина промислових підприємств, а також всі мости на території міста були зруйновані, проте відновлення міста почалося відразу ж після закінчення війни. Ополе стало столицею воєводства в 1950 р., і з цього часу активно розвивається як культурний (філармонія, театр) і науковий (університет, політехнічний інститут) осередок регіону, а також промисловий, туристичний і бізнес-центр. Ополе є не тільки столицею польської пісні, але й також містом культурних цінностей, науки, туризму та бізнесу. Це місто невелике, але чарівне, а його численні водні канали і зелені насадження надають йому особливої чарівності. Мешканці Ополе пишаються також історичним минулим свого міста.

В Ополе варто подивитися історичні костели та монастирі (з їх фрагментами, що належать до 1280-х рр.), поховання князів із династії П’ястів, а також грандіозну башту, руїни замку, розібраного німцями в 1930 р.

На центральній площі старого міста, оточена красивими будівлями, знаходиться міська ратуша, яка асоціюється з Палаццо Вецхіо у Флоренції. Майже вся територія міста розташована по обидві сторони річки Одри, і тільки його частина знаходиться на двох острівцях річки Одри – Болька і Пасіка.

Особливої уваги заслуговує перший з перерахованих островів – Болька, який розташований на самій середині Одри. Тут можна побачити прекрасні призначені для прогулянок бульвари, заховані серед дерев парку майданчики для ігор, чарівний ставок та зоопарк.

Численні готелі та ресторани міста пропонують своїм гостям спеціальності сілезької кулінарії, якими славиться Ополе. Навесні і влітку розташовані на вулицях кафетерії, які користають великою популярністю.

Історія вулиці Краківської почалася у XV ст. як сполучення між Ринком та Битомською брамою, яка розташовувалася на місці сучасної площі Свободи. Тогочасна забудова три- і чотириповерховими кам'яницями частково збереглася донині.

У 1850-1860-ті рр. вулиця інтенсивно забудовувалась, переважно у стилі неоренесансу. У XIX та на початку XX ст. вулиця була однією із найбільш модних у місті, на ній знаходилися найвишуканіші кав'ярні та готелі міста та елегантні магазини. Завдяки популярності Краківської серед заможної молоді вулицю часто називали «шлях до шлюбу».

До 2003 р. вулиця Краківська підпорядковувалась правилам так званої «нульової смуги», згідно з якими міська рада Ополя мала право самостійно визначати організації, які мали право орендувати офіси на цій вулиці. Традиційно на Краківській знаходяться дорогі готелі та ресторани, а після 2003 р. на вулиці сконцентровано найбільше відділень банків у місті. У 2008 р. на Краківській відбулася виставка мармурових скульптур, три з яких залишилися стояти на вулиці, що викликало неоднозначну реакцію у місцевих мешканців.

У забудові вулиці Краківської домінують будівлі у стилі неоренесансу середини XIX ст. та післявоєнного конструктивізму.