Ба́я-Ма́ре або Ба́йя-Ма́ре (Baia Mare) – один із найстаріших населенних пунктів Румунії. Це місто розташоване у північній частині країни, за 70 км від кордону з Угорщиною і за 50 км від українського кордону. Найбільше за площею місто країни, локалізоване у Трансильванії, є адміністративним центром жудця Марамуреш.
Місто розташоване біля підніжжя гір Гутай та Ігніс, р女оні, що славиться унікальними природними ландшафтами. Бая-Маре лежить у невеликій долині й зусібіч оточене горами й пагорбами, що зумовлює м’якість міського клімату. Доказом цього є те, що на околиці міста можна побачити ділянки дерев із каштанами, які проростають тільки в умовах теплого клімату, приміром, середземноморського. Однак, кількість опадів тут досить велика, а ще температура у зимовий період характеризується різкими змінами, знижуючись до −20 °С. Літо м’яке й, порівняно з іншими місцевостями, прохолодне.
Саме тут знаходиться кілька відомих у країні гірськолижних трас, серед яких Могоса, де є найскладніший спуск в усій північній Румунії.
Поселення тут існували вже близько 2000 років тому. Місто Бая-Маре вперше згадується в історичних джерелах середини ХІV ст. як Ріка Дами (Rivulus Dominarum), важливий центр гірничовидобувної промисловості. Тут видобували золото, срібло й інші метали. На сьогодні місто продовжує залишатися важливим постачальником сировини, динамічно зростаючи і розвиваючись. Тепер кількість його населення перевищує 140000, більшість із яких − румуни. Загалом, місто строкате за своїм етнічним складом. Тут мирно співіснують: угорці, цигани, німці, українці, євреї, греки, турки, італійці, поляки й словаки.
У 1703 р. ватажкові Пинті Хороброму та його прибічникам за короткий термін вдалося звільнити місто від впливової Священної Римської імперії. З того часу Пинтя вважається важливою фігурою в історії міста, репрезентуючи свободолюбство.
У 1748 р., коли австрійська влада створила головне управління під назвою "Superior Mining", гірничовидобувна промисловість міста зробила крок уперед.
До 1918 р. та у період 1940-1944 рр. це містечко перебувало у складі Угорщини.
У місті збережена велика кількість історичних й архітектурних пам'ятників.
збудовану в готичному стилі між 1446 и 1468 рр. як дзвіницю при соборі Св. Стефана (ХV ст.). Тоді, з побудовою собору, місто справді вступило у період свого процвітання. А сьогодні башта Cтефана (40 м заввишки) є однією із найвідоміших історичних пам’яток сучасного Бая-Маре. Першочергове призначення споруди було не тільки практичним − виявлення будь-яких вогнищ самозаймання, а й стратегічним – нагляд за самим містом.
Розташований цей колишній додаток до собору Св. Стефана, а нині – найбільш імпозантний символ довговічності, на площі Миру.
Привертає увагу також і будинок Янку де Хуньяді (Casa Iancu de Hundoara), із середини ХV ст., що є частиною середньовічного замку. Відома й інша назва − дім Єлизавети, адже у 1446 р. румунський князь спорудив його для своєї дружини. На даний час у приміщенні будинку розташований окружний музей, в якому проводяться різноманітні виставки.
Дім Імператорського Монетного двору, збудований між 1734 і 1737 рр., функціонував як важливий об’єкт фінансового життя міста при купівлі дорогоцінних металів, їх очистки і чеканки монет. На сьогодні будинок колишньої імператорської скарбниці використовується як штаб-квартира музею історії і археології округу Марамуреш та історичний факультет.
Вежа М’ясників (Turnul Măcelarilor) XV ст. Під час атаки на нездоланне головне місто Мараморощини, 14 серпня 1703 р., тут був застрелений Пинтя Хоробрий, легендарний місцевий ватажок загону опришків, дуже популярного і досі серед закарпатських українців.
Успенский собор (Catedrala ortodoxa Adormirea Maicii Domnului) та його інтерьер, побудовані у східній частині міста, між 1905-1911 рр. становлять художню цінність.
М’ятний Бастіон зведений як частина фортификаційних споруд міста також у XV ст.
Готель «Старий Чорний Орел» (Vechiul Han al orasului), збудований перед 1790 р., розташований в історичному центрі міста Бая-Маре (сьогодні площа Свободи). З 1880 р. тут розташована мерія. С 1950 по 1999 рр. будівлю займає суд, нотаріус та міська колегія адвокатів. У даний час власник «Бізнес-центру III тисячоліття».
До ІІ cвітової війни єврейська спільнота Бая-Маре налічувала більш як 1000 євреїв. Тепер, як наслідок депортації та Голокосту, їх проживає всього близько 130. Діюча синагога, збудована ще 1885 р.
Будівля Префектури Марамуреш (Sediul Prefecturii judetului Maramures) у традиційному марамуреському стилі, справляє найбільше враження серед сучасної забудови міста. Дизайнери розробили оригінальні рішення будівлі на основі використання залізобетонних елементів у поєднанні зі стійкими місцевими матеріалами, такими як: андезитові плити, травертин Carpinis, різьблені кам'яні та мідні пластини. Споруда відкрита з 1969 р. Тут розміщена відома картина «Старійшины» (Sfatul bătrânilor) − робота художника Геза Вида.
Будинок культури (Casa de cultura), побудований у 1971 р., містить зал для 700 глядачів і декілька залів для різних культурних та мистецьких заходів, просторий вестибюль, коридори, оздоблені панелями з дерева та оригінальною структурою даху, з величезними кам'яними мереживами, що надають будівлі справжньої величі.
Місто славиться високим рівнем культури й освіти, адже тут є шість музеїв (найпопулярнішими вважаються – музей етнографії та музей археології й історії), найстаріший у Румунії планетарій та обсерваторія, драматичний (ХVIII cт.) і ляльковий театри, два будинки культури, школи і бібліотека (з кількома філіалами).
Неподалік від міста розташований Національный гірський парк Родні, котрий є біосферним заповідником, що охороняється ЮНЕСКО. Можна влаштувати чудову екскурсію у парк або ж просто поїздити околицями, насолоджуючися прекрасними краєвидами.
Немає коментарів:
Дописати коментар