Єлґава - місто-побратим Івано-Франківська

Єлґава (Jelgava) — місто в Латвії, на берегах ріки Лієлупе, за 41 км у південно-західному напрямку від Риги. Найбільше місто історичного регіону Земгале.

Історія цього поселення починається в XIII ст., коли німецькі хрестоносці для підкорення племен Земгале у 1226 р. побудували на острові, поміж річками Лієлупе і Дриксою, свій укріплений пункт. З 1573 до 1917 рр. місто називалося — Митава. Історики вважають, що слово «Mittau» своїм корінням сягає значень «mīt, mainīt» («вимінювати, торгувати»). Ліви, у свою чергу, дали поселенню назву «jalgab», що означає «місто на ріці».
Населення містечка почало зростати з моменту закладення рицарем Лівонського ордену Конрадом Медемом замку (1265 р.). З 1561 по 1795 рр. регіон Єлгави був частиною Курляндського і Земгальського герцогства. У 1596 р. Єлгаву оголосили резиденцією герцога, а в 1616 р. — столицею. Після цього місто почало стрімко розвиватися. Особливо цей процесс був очевидний під час правління герцога Екаби, який почав будівництво замку й укріплень, а також облаштував водопровід — канал Екаба. Завдяки великим торговим зв'язкам герцога у місцевих жителів була унікальна можливість познайомитися культурою Західної Європи і товарами заморських колоній — вином, кавою, картоплею. У XVIII ст. Єлгава була не тільки видатним торговим містом, але і важливим дипломатичним центром, який налагоджував контакти між Заходом і Сходом. У 1796—1920 рр. після приєднання міста до складу Росії, Митава стала столицею Курляндської губернії.
У ролі гостей або завойовників тут так чи інакше побувало багато відомих осіб: Петро І, Людовик XVIII, Карл XII, Густав Адольф, Олександр І, Вільгельм ІІ, Шуман, Вагнер, Рубінштейн, картяр Кавалло, граф Каліостро, Казанова та інші. А у відкритій у 1775 р. академії Петера свого часу отримував знання колишній президент Литви Антанас Сметона. З Єлгавою і її краєм також пов'язане життя чотирьох президентів Латвійської Республіки: Яніса Чаксте, Густава Земгаліса, Альберта Квіесіса і Карла Ульманіса.
У 1812 р. місто взяли французькі війська. У 1941 р. німецькі загарбники розпоряджалися Єлгавою, аж до її визволення у 1944 р.
Місто оточене лісами, дуже живописне, із рівнинними пейзажами, атмосфера у місті, незважаючи на сусідство зі столицею, дуже м’яка, спокійна, життя неспішне.
Найзнаменитіша міська будівля – Єлгавський (Митавський) палац. Цю резиденцію Ернеста Бірона споруджували за наказом російської імператриці Анни Іоанівни. Будівництво палацу тривало з 1738 до 1772 рр. Проектував палац знаменитий Б. Растреллі, який спорудив новий на місці старого палацу герцогів Курляндії, зведеного ще у 1266 р.
У кінці XVIII ст. довкола палацу оселялися французькі емігранти, які втекли із революційної Франції, знайшовши прихисток у Єлгаві, де їм тимчасово виділили землі. Сам майбутній король Франції Людовик XVIII був резидентом цього палацу з 1798 до 1800 рр. Тут жили також і найвідоміші французькі аристократи.
Під час війни 1812 р. у палаці був розташований госпіталь французської армії. Потім палац став штаб-квартирою губернського керівництва, елітним місцем проживання заможних Курляндії.
Єлгавський палац – класичний взірець палацового ансамблю у стилі бароко, з характерною роскішшю й пишнотою. Загалом, данський архітектор Северин Йенсен, який продовжував роботу після Растреллі, надав палацу швидше класичного вигляду.
Містичною загадкою палацу вже багато років поспіль залишаються оповіді про химерні видіння. Співробітники палацу неодноразово помічали жінку, описи якої співпадають: це доволі молода дама зодягнена в біле весільне вбрання і дуже гарний старовинний капелюшок. Цікаво, що всі одноголосно зазначають, що Біла Дама Єлгавського палацу непрозора, як більшість привидів. Однак, наблизитися до неї ще нікому не вдавалося – привид швидко зникає, як тільки хтось намагається наблизитися. Розповідають, що король Франції Людовик XVIII під час Французської революції жив у Єлгавському палаці і заховав у підвалах багато золота. І саме дух однієї із палацових дам, що відійшла у вічність у роки проживання у палаці французьких дворян, охороняє скарб ось уже більше двох століть. Кажуть, що у палаці живуть ще два привиди – чоловік у жовтій старовинній одежі і жінка у чорному. Ці привиди час від часу з’являються відвідувачам у тому крилі палацу, де розташована гробниця курземських герцогів. Так як королівських емігрантів охороняли сто французських солдатів – прибічників монархії, котрі носили жовту форму, то, очевидно, меншою мірою, чоловік також має стосунок до французських аристократів.
У напівпідвальному поверсі Єлгавського палацу знаходиться унікальний пам’ятник історії Латвії – саркофаги з останками правителів Курземе, що померли тут. Мова піде про герцогів династії Кетлерів і Біронах.
Саркофаги курземських герцогів розкішні. Гробниці оздоблені фамільними гербами, зображеннями геральдичних тварин й іншими прикрасами тієї епохи.
Із 18-ти саркофагів найстаріший виготовлений із металу в 1569 р. Із них у восьми знаходяться останки герцогів, а в інших – їх родичі. Тільки останнього герцога – Петра Бірона, який відмовився від титулу, поховали не тут.
Важливим архітектурним пам’ятником Єлгави є Вежа лютеранської церкви Святої Трійці.
Відновлена вежа Свято Троїцької Церкви нагадує про те, що після реформації саме тут, у 1574-1625 рр., будувалася перша лютеранська церква у Європі. На жаль, споруда зазнала значних ушкоджень під час ІІ Світової війни, тому 2010 р. її вирішили відбудувати заново.
Як перша на той час висотна будівля в цілому Земгале, вежа Свято-Троїцької церкви не тільки отримала визнання фахівців, завоювавши призове місце на конкурсі "Турист хіт 2011 року", організованому Союзом Балтійських Міст, але й прихистила у своїх стінах регіонально-туристичний центр Єлгави. У триповерховій споруді можна переглянути різні історичні експонати, що демонструються із застосуванням найсучасніших мультимедійних технологій. Сьомий поверх вежі замає конференц-зал, восьмий – французький ресторан, а на останньому дев’ятому поверсі міститься виставкова зала й оглядовий майданчик панорами міста. Поряд із входом у вежу розташований фонтан, що символізує Святу Трійцю. На вежі є куранти, котрі звучать о 9:00, 12:00, 15:00, 18:00 і 21:00.
Інкрустована дубова кафедра для читання проповідей була виготовлена Т. Гейнцом, головним теслею герцогства Курляндії. У 1617 р. він подарував свій гравірований витвір Свято-Троїцькій лютеранській церкві. У 1886 р. масивна кафедра стала експонатом музею Курляндської губернії в Єлгаві. Під час ІІ Світової війни об’єкт культурної спадщини був доставлений у Польщу, де експонувався на виставці прикладного мистецтва Національного музею Познані. Відтепер цей цінний експонат стане експонатом Єлгавського Музею історії і мистецтв ім. Гедерте Еліаса.
Єлгавська гімназія або «Академія Петрина» найстаріший вищий навчальний заклад Латвії. Започаткований герцогом Пітером Біроном у 1775 р. для дітей місцевих вельмож, які раніше змушені віддавати їх на навчання до інших європейських країн. Проектом будівництва займався архітектор із Данії Северин Єнсен. Після чергового поділуПольщі розпалася Польсько-Литовська держава, а Єлгава стала частиною Російської імперії. Безуспішні спроби перетворити гімназію на університет все ж змусили нову владу звернути увагу на цей важливий культурно-освітній осередок не тільки для латишів, але й для литовців. У часи І Світової війни вищу школу Єлгави евакуювали до Таганрога у Ростовській області, однак 42000 бібліотечні фонди були спалені військами Павла Бермондта_Авалова. Під час ІІ Світової історична часина будівлі школи була майже повністю зруйнована. Тож, нове приміщення навчального закладу відтоді функціонує як загальноосвітня школа – Єлгавська гімназія №1, Єлгавський Музей історії і мистецтв ім. Гедерта Еліаса розташований у відомій будівлі славетної «Академії Петрини».
Лютеранська церква Святої Анни найстаріша збережена релігійна споруда Єлгави. Акт заснування будівлі датований 1567 р., а сам кам’яний храм був вимуруваний у період 1638-1641 рр. Щоб відзначити 400-ту річницю від дня народження Мартіна Лютера, у 1883 р. неподалік церкви посадили дуб.
Православний собор Святих Симона й Анни побудований у 1890-1892 рр. за проектом архітектора Н. Чагіна і за фінансової підтримки російського царя Олександра III. Вівтар і фундамент залишився від попередньої церкви, зведеної у 1774 р. за проектом архітектора Ф. Б. Растреллі. Храм був зруйнований у час ІІ Світової війни і відновлений у період 1993 і 2003 рр.
Міськими архітектурними пам'ятками в стилі бароко, класицизму і ренесансу можна насолоджуватися і нині. І тільки в Єлгаві можна знайти Алею Любові – пам'ятник вірності, дружбі і красивій мрії про минуле і майбутнє. Є красиві парки, столітні дерева, архітектурні та історичні приваби, спогади про видатних співвітчизників, які у свій час жили і працювали в Єлгаві. Цей ландшафтний монумент ХІХ ст., поряд із добельською трасою, нині оберігається державою.