Сургут - місто-побратим Івано-Франківська

 Cургу́т (Сургу́т) — місто в Уральському федеральному окрузі Росії, адміністративний центр Сургутського району Ханти-Мансійського автономного округу.
Одна із найбільших залізничних станцій і важливий вузол автодоріг, річковий порт на правому березі Обі.




Назва міста за однією з версій походить від слів ханти «cур» (риба) і «гут» (яма). За іншою ж версією, у перекладі з хантийської мови «сургут» означає «рибне місце».
У 1960-і рр. місто стало центром видобутку нафти і газу. 25 червня 1965 р. робоче селище Сургут було перетворене на місто.
Особливою привабою Ханти-Мансійського округу є нові міста. Серед них найбільшим є Сургут. Це також одне з найдавніших міст Сибіру, засноване за наказом російського царя у 1594 р. На жаль, цей центр російської колонізації Сибіру зазнав тієї самої долі, що й інші міста, які інтенсивно розвиваються. Коли Сургут відбудовувався, були знищені практично всі старі споруди міста – залишився тільки один будинок XIX ст., в котрому знаходиться музей. У Сургуті розташовувалася виробнича і наукова база, з допомогою якої була відкрита перша тюменська нафта.
Сучасний Сургут за переписом 2012 р. нараховує 314600 мешканців. Це неофіційна «нафтовидобувна столиця» Росії, а також одне із найбагатших російських міст, визнане у 2011 р. найзручнішим для проживання.
Цікаво, що саме тепер перед Сургутом найгостріше постала проблема пошуку історичних коренів, прагення до відтворення культурної спадщини.
Склалося так, що Сургут, провадячи свою історію з XVI ст., тепер позбавлений усіх своїх старовинних храмів, хоча на початку XX ст. місто ще мало дві церкви і три каплиці. З-поміж сучасних міських релігійних споруд можна виокремити ряд православних храмів, один протестантський храм і мечеть.
Храм Преображення Господнього – головний православний храм міста Сургута й один із найкращих храмів Ханти-Мансійського округу. Під будівництво храму було відведене живописне місце біля ріки. Поряд зі святою обителлю посадили спеціально завезені з Алтаю кедри. Першу палю забили у травні 1992 р. Кошти на будівництво храму мешканці міста збирали звідусіль: допомагали нафтовики, комерсанти, частина засобів була перерахована з міського бюджету. Подрядником виступив трест «Сургутгазбуд».
Пам'ятник засновникам міста Сургута розташований на кільці проспект Леніна – вулиця Островського. На виготовлення цієї великої 4-х фігурної експозиції пішло 40 тонн бронзи. Автори пам'ятника: архітектори професор Сергій Михайлов, Микола Соколов і скульптори Леонід Аристов, Марлен Цхададзе, Антон Іванов.
У бронзі увічнені князь Федір Борятинський, воєвода Володимир Анічков (Оничков), безіменні священик і козак-тесля. Композиція символічна: уособлення ідеї державності (князь), військової сили (воєвода), втілення образів людей, чиїми руками будувався місто (козак) і духовності (священик). Перші два засновники – відомі історичні постаті, які за царським наказом прибули в самий центр Західного Сибіру, «щоб град Сургут побудувати».
Відомо, що Сибір брали козаки на чолі з отаманом Єрмаком, крім того, Сургут зводився теслями з числа козаків. Російські поселенці, що мігрували в Сибір, несли з собою життєвий уклад, духовні та побутові традиції народного православ'я, ікони, книги. Тож невідомий священик у скульптурній групі уособлює російську духовність, образ ідеї православ'я, що прийшов разом з царевими людьми на землю Югри.
Пам'ятник засновникам Сургута виготовлявся на Санкт-Петербурзькому ливарному заводі. Урочисте відкриття відбулося 12 червня 2002 р. Висота самої експозиції – 6,5 метрів; п'єдесталу – 4 метри, а з урахуванням кінчиків пік висота пам'ятника складає близько 15 метрів.
На задньому плані проглядається школа англійської мови, стилізована під знамениий лондонський Біґ-Бен. 
Пам’ятник О. С. Пушкіну (роботи скульптора А. Деми й архітекторів Н. Соколова, С. Михайлова) був відкритий у 2001 р. на площі біля центральної бібліотеки, якій тоді ж присвоїли ім’я відомого російського поета. Загальна висота монумента, виготовленого у Санкт-Петербурзі з червоного полірованого граніту і бронзи, 6 метрів.
Окрім згаданих, у місті багато інших цікавих пам’ятників і меморіальних місць, де відбуваються урочисті мітинги, приходять мешканці міста, приїжджають ветерани війни та праці, молодята, туристи.
У місті багато цікавих пам’ятників і меморіальних місць, де відбуваються урочисті мітинги, куди приходять сургутяни, приїжджають ветерани війни та праці, молодята, туристи.
Пам'ятний обеліск сургутянам, що пішли на фронт у 1941-1945 рр. спочатку був дерев'яним, споруджений у 1945 р. на річковому вокзалі. відновлений 8 травня 1995 р. Сучасний пам'ятник встановлено на набережній річкового порту. Це стела з білого мармуру (вага 8 тонн), виготовлена архітектором Н. Мазуренко і художником В. Олениним у Єкатеринбурзі.
Історико-культурний центр «Старий Сургут» – це єдиний у місті етнографічний комплекс, який відтворює Сургутську дерев'яну архітектуру кінця XIX початку XX ст. Організатори подібного міського закладу переслідують благородну мету: виховання інтересу і почуття причетності до живої історії Сургута, поваги і любові до свого міста, до досвіду його минулих поколінь, турбота про моральні та духовні основи міста.
Розташований ІКЦ "Старий Сургут", акумулятор і популяризатор народних традицій, в історичному центрі міста. На території історико-культурного центру знаходиться Дім ремесел та декоративно-прикладної творчості із ремісничими майстернями, в яких працюють досвідчені художники і майстри. Художники створюють авторські твори, ексклюзивні подарунки, малотиражну сувенірну продукцію.
Центр поєднав у собі історію, етнографію, культуру і розваги шляхом створення комфортного місця для активного відпочинку.
Парк «За Саймою» – затишний куточок живої природи у центрі міста на річці Сайма, тихе романтичне місце серед галасливих вулиць. У вихідні дні тут стає багатолюдно, адже це улюблене місце відпочинку для всіх сургутян. Окрім численних атракціонів, у 2003 р. у центральній частині водосховища встановлений плаваючий світломузичний фонтан.
Зараз на березі річки будується станція юних натуралістів із невеликим зоопарком.
За 20 км на захід від міста, на правому березі Обі знаходиться археологічний пам'ятник Барсова Гора (60 городищ, 3000 жител, могильники, святилища, найдавніші з яких належать добі кам'яного віку).