Тома́шів-Мазове́цький (Tomaszów Mazowiecki) — місто і ґміна в центральній частині Польщі, у Бялобжезькій Долині на берегах річок Пилиця, Волбурка і Чорна Бєліна, поруч із Сулейовською затокою. Шостий за величиною і четвертий за населенням адміністративний центр Томашівського повіту Лодзького воєводства. Томашів-Мазовецький розташований на межі двох історико-культурних р女онів: на лівому боці річки Пилиці знаходиться Мазовія, а праворуч − Малопольща.
На 1 січня 2010 р. площа міста становила 41,30 км ². Томашів-Мазовецький займає 4,03 % округу. У 2010 р. в місті проживало 65375 мешканців.
У 1975-1998 рр. місто адміністративно належало до скасованого воєводства Пйотркув Трибунальський і характеризувалося сільсько-господарсько-промисловим характером.
Історичні частини міста: Густек, Генриків, Кузні Томашівські.
Розвиток цього великого центру із виробництва текстилю, кераміки, машинного обладнання, легкої і важкої промисловості, обробки шкіри, сервісних послуг був зумовлений промисловою революцією ХІХ ст. Заснував місто граф Антоній Островський, який назвав поселення на честь свого батька Томаша. Започаткування майбутнього міста пов'язане із побудовою доменних печей у надпилицьких лісах у 1788 р. Впродовж 1822-1823 рр. місто інтенсивно розвивалося. Саме тоді граф Островський організував мануфактури ткацьких ремесел. У 1824 р. поселення отримало виробничо-комерційні права, а вже з 6 липня 1830 р. Томашеву були надані права міста.
Місто перетворилося на один із найважливіших центрів текстильної індустрії у промисловому районі Лодзя. Відновлення незалежності у 1918 р. стало початком періоду промислової реконструкції. 12000 найманих працівників, 126 великих і малих заводів, 3 фабрики із виготовлення килимів у цілому забезпечували 70% продукції вітчизняного виробництва.
Напередодні ІІ Світової війни, коли у Томашеві-Мазовецькому проживало 45000 міських мешканців, була досить розвинена текстильна, хімічна, деревна і металургійна промисловість.
Під час військових дій на теренах міста знаходився угорський госпіталь. 18 січня 1945 р. у Томашів вступила Червона Армія.
Після війни у місті розпочинається період поступового відродження: інтенсивно розбудовуються нові мікрорайони, з'являються багатоквартирні житлові будівлі й будинки, призначені для однієї сім’ї, модернізуються давні промислові підприємства й зростають нові заводи і фабрики.
Після 1990 р. потужний розвиток міста дещо призупинився, занепадали розпочаті проекти, неухильно знижувалася чисельність населення. До 2010 р. скоротилася велика кількість промислових підприємств.
Лютеранська церква Христа Спасителя, що на вул. Святого Антонія, 39, збудована в нео-готичному стилі (1897-1902). Інтер’єр споруди прикрашає картина Войцеха Герсона «Зустріч Воскреслого Христа з Марією Магдалиною", створена у 1900 р. й старовинні органи.
Неокласична лютеранська церква Святої Трійці, що на площі Костюшка, 21, побудована у 1823-1829 рр. на прохання графа Антонія Островського.
Колишні бойні м'ясника, що на вулиці Різничій, являє собою будівлю у класичному стилі. У 70-их рр. ХХ ст. споруда функціонувала як заклад громадської торгівлі. Коли ж її адаптували для культурних потреб громадян міста, почала слугувати як «Галерея під Арками».
Палац Островського, що на вулиці Військових в’язнів, 11/15, збудований у класичному стилі 1812 р., відповідно до тогочасного проекту. Спочатку це була одноповерхова будівля, яка багаторазово піддавалася реконструкції. Оскільки засновник Томашева спостерігав за своїми володіннями із триповерхової вежі, то пізніше добудували ще один поверх. Першому поверх прикрашають каплиця й оранжерея. Інші кімнати використовувалися власниками для проживання. На початку 20-х рр. ХІХ ст. поруч з палацом були побудовані садиби, будинок посадових осіб (тепер військова комендатура) і стайня. У 1898, 1929, 1969 рр. відбувалися капітальні ремонти. Сьогодні тут знаходиться музей ім. Антонія Островського, польського шляхтича і генерала.
Церква св. Антонія Падуанського, що на вулиці Святого Антонія − побудована в 1862-1864 рр. зі збереженням класичного стилю. Споруду розширили в 1888-1891 і 1948 рр.
Міська ратуша, що на вулиці Військових в’язнів, 10/16, зявилася завдяки проекту Олександра Ранєцького. У 1925 р. тодішній президент Польщі Станіслав Войцеховський був присутній при освяченні наріжного каменю під зведення майбутньої ратуші. 26 червня 1927 року відбулося урочисте відкриття урядової будівлі.
Колишній польський банк, що на вулиці I. Мостицького, 31/33, був побудований в 1923-1924 рр. у стилі академічного класицизму з використанням форм польської палацової архітектури. Інтер'єр будівлі прикрашений багатою ліпниною. Тепер тут знаходиться банк Pekao SA.
Електричний палац родини П’єшів, що на вулиці Барліцького, 32, побудований в 1895 р. завдяки старанням відомого фабриканта Моріца П’єша, власника механічної фарбарні, майстрні обробки й однієї з перших і найбільших текстильних фабрик Томашева. У 30-х рр. ХХ ст.об'єкт зазнав масу перетворень: розбудова другого поверху змінила фасад із північного і південного боку.
Будинок фабрикантів, що на вулиці I. Мостицького, 4, побудований за Болеслава Боруха Шепса, співвласника Стажицької килимової мануфактури на початку 20-х рр. ХХ ст. У даний час місце муніципалітету Томашева Мазовецького.
Палац лікаря Яна Серафина Роде, що на вулиці Святого Антонія, 42, поєднує функції неокласичної й еклектичної архітектури. Побудована вілла завдяки старанням лікаря Яна Серафіна Роде, видатного громадського діяча, засновника лікарні у Томашевi. Сьогодні дім знаходиться у відомстві місцевого РАЦСу.
Модринова церква Св. Мартіна (єпископа), що на вулиці Ґмінній (район Бялобжегі), датується ХVІІ ст. і перебудована близько 1746 р.
Колишній панський будинок, що на вулиці Радомській, своїм походженням сягає середини ХІХ ст. У даний час належить кооперативу Ґміни «Селянська взаємодопомога».
Фабрикантська вілла, що на вулиці Конституції 3 травня, 48, побудована в еклектичному стилі в 1900 р. для управління заводами Г. Ландсберга. В даний час тут міститься штаб-квартира районного управління праці.
Родинна садиба фабрикантів Кноте, розташована на площі Костюшка, 17, еклектичні риси в оздобленні фасаду датовані 1896 роком появилися внаслідок реконструкції будинку, побудованого в 20-ті роки ХХ ст. До 2003 р. − місце районного суду.
Класична будівля, що на площі Костюшка, 18, побудований в середині ХІХ ст. З 1882 року перебувала у власності фабриканта Кароля Яна Бартке (колишня «Батавія»). У даний час спорудою опікується районний суд.
Батавія, що на вулиці Варшавській, − це найстаріша міська будівля колишньої фабрики. На сьогодні у цьому приміщенні функціонує Томашівський завод технічного повсті.
Немає коментарів:
Дописати коментар