Люблін - місто-побратим Івано-Франківська

Люблін (Lublin) – місто в Польщі розташоване на Люблінському Пагорбі, поруч із Бистшицею, лівою притокою Вепжа. У Любліні в Бистшицю впадають дві річечки – Чернеюфка і Чехуфка. Площа міста складає 147,5 км ². Населення – 348450 жителів (2010 р.).  Адміністративний центр Люблінського воєводства є великим промисловим і торговельним центром Східної Польщі. З огляду на велику кількість історичних пам'яток, спортивно-оздоровчих об'єктів та готельну базу місто також визнається як важливий туристичний центр.

Люблін був одним із найстарших польських поселень. Хоча перші постійні мешканці з'явилися на його теренах на початку середньовіччя, археологічні знахідки вказують на присутність тут різних культур задовго до цього. Найбільш ранні поселення на схилах гори Чвартек належали до VI ст. Тоді там почали осідати поселенці. Цілком імовірно, що навколишні пагорби, зокрема, земля сучасного люблінського старого міста, також були в той час заселені. У Х-ХІ ст. збудували дерев’яні оборонні укріплення, згодом кам’яні, а поселення Чвартек перетворилося на важливий торговий центр.

Вперше повноцінно про місто згадується в літописах 1198 р. Вигідне розташування міста на шляху найважливіших торгових напрямків від Чорного моря у Західну Європу сприяло його інтенсивному розвитку й основному збагаченню. Однак, внаслідок особливостей розташування, Люблін також завжди був бажаним об’єктом для нападів і руйнувань з боку татарів, русинів, литовців. Першу католицьку церкву Архангела Михаїла збудували ченці-домініканці у 1260 р., а в 1317 р. під час правління князя Владислава І Локетка місто отримало магдебурзьке право.

У XVI ст. в Любліні відбулася одна з ключових подій того часу не тільки в історії Польщі, але і в історії всієї Європи. На основі об’єднання Польського королівства та Великого князівства Литовського виникла нова держава Річ Посполита, що стала найбільшою державою Європи, охопивши територію від Балтійського до Чорного моря.

Під час ІІ світової війни недалеко від Любліна розташовувався концентраційний табір Майданек. Завдяки зусиллям польської держави місто було повністю відновлене після війни і зараз постає у своєму первозданному вигляді.

Люблін багатий не тільки своїми культурними пам’ятками, але також і науковим потенціалом.

У 1944 р. як альтернатива для Люблінського католицького університету ім. Павла ІІ була створена значна науково-дослідна база навколо Університету Марії Кюрі-Склодовської. Організатором і першим ректором був зоолог професор Генріх Раабе. У складі університету спочатку було 4 (5) факультетів, на відміну від сучасних 10-ти.

Найбільшою вулицею міста є Краківське передмістя з розташованими тут літніми ресторанами. Ця ж вулиця веде від Литовської площі у Старе місто.

Старе місто є головною визначною пам’яткою Любліна. Воно зберегло такий вигляд, яким був колись Люблін у XVI ст. Особливістю Старого міста є його вузькі вулички і кам’яні старовинні будинки.

Історична частина міста займає відносно невеликий простір між Краківською брамою і замком. Символ міста, Краківська брама, побудована разом із прилеглими стінами у готичному стилі в середині XІV ст. Після численних реконструкцій (XV ст.) і знищення пожежами 1515 і 1575 рр. була відновлена, поєднавши барокові риси у своїй архітектурі (XVІІІ ст.). У приміщенні славнозвісної брами знаходиться колекція музею історії міста від найдавніших часів.

У старій ратуші, збудованій у XV ст., розміщувався Коронний Трибунал – найвища апеляційна інстанція для шляхетських судів у Польщі, утворена у Варшаві 1578 р. Коронний трибунал складався з 27 суддів (депутатів), обираних шляхетськими воєводськими соймиками на 1 рік. Коли однією стороною справи перед Коронним трибуналом були духовні особи, в розправі брали участь на рівній основі 6 духовних суддів, що їх обирали капітули, і 6 світських. У 1764 р. створено окремий Коронний трибунал для Малої Польщі в Любліні.

Площа Ринок зберігає свою давню красу: ренесансні кам'яниці, що колись належали багатим купецьким родам, розбагатілим за рахунок торгівлі.

Також тут знаходиться знаменитий домініканський монастир, в якому в 1569 р. був підписаний акт унії про створення Речі Посполитої. Недалеко від монастиря знаходиться кафедральний собор і Тринітарська вежа, в якій розташований Музей релігійного мистецтва Люблінської архідієцезії і оглядовий майданчик.

За Старим містом розташовується замок, побудований в XIІІ-ХVІ ст. Тут все ще збереглася оборонна башта і королівська каплиця із цінними розписами в російсько-візантійському стилі, виконаними на замовлення Владислава Ягайла. Саме в цьому замку 1386 р. Ягайло був проголошений королем Польщі, а в 1569 р. проходив сейм про створення Речі Посполитої. У 1884-1886 рр. споруда піддавалася перебудовам.

До середини XX ст. замок служив в’язницею, а потім сюди переїхав Люблінський музей з експозиціями різних тематик, від археології та етнографії до живопису. Тут можна побачити знамениту картину Яна Матейка «Люблінська унія».

На околиці Любліна знаходиться Музей Люблінського села. Його експозиція — збір унікальної архітектури та регіонального вбрання. Завдяки розташуванню на славінковських пагорбах, музей дає можливість кінематографістам зняти кадри, характерні для окремих регіонів Люблінщини.

Крім того, у музеї проводять традиційні обряди (ніч святого Івана, обжинки, сінокіс, шлюб, хрещення і т. ін..), патріотичні заходи, покази ремесел, що зникають. 

У Музеї люблінського села діє справжнісінька корчма, де подають велетенські вареники зі шкварками та старопольський жур — суп на житній заквасці.

З огляду на велику кількість історичних пам'яток, спортивно-оздоровчих об'єктів та готельну базу місто є важливим туристичним центром.