Тракай - місто-побратим Івано-Франківська

Тракай (Trakai) — повітовий центр Литви, розташований за 30 км на захід від столиці Вільнюса. Це старовинне курортне й мальовниче місто лежить поміж сотень тракайських озер й оточене ними з усіх боків. Щоб зберегти це історичне надбання, прекрасну природу довколишніх лісів і лугів, був створений єдиний у Литві державний ландшафтний заказник − Тракайський національний-історичний парк. У Тракаї, що буквально стоїть на воді, красується єдиний у Східній Європі замок на острові, який славиться тим, що ворогам ніколи не вдавалося захопити його.

У 1337 р. місто вперше згадується в німецьких хроніках як Tracken, у пізньонімецьких як Traken. Похідне від литовського «trakai» чи «trãkas» перекладається як «галявина», місце очищене від чагарників або випалена пустка посеред лісу. В часи Речі Посполитої місто називалося за польскою транскрипцією Troki. Ця назва збереглася за межами міста і в сучасній польській громаді. За етнічним складом місто вважається багатонаціональним: 60% населення складають литовці, 20% − поляки, інші − караїми, євреї і росіяни. В місті проживає близько 6000 осіб, у районі – 38000 мешканців.
Площа старої частини міста складає 169 га. Як державний центр Тракай почав формуватися у ХІІІ ст. У 1350 р. тут народився один із найбільших тогочасних володарів – Вітовт. Давній Тракай — одне з п’яти старовинних міст Литви, що знаходяться під охороною держави. Місто й справді унікальне завдяки своєму неповторному географічному розташуванню і дерев’яній архітектурі. Чудове плануванння міста видозмінюється залежно від пори року: літом воно лінійно простягається вздовж озера, а зимою замерзлі озера дають змогу мешканцям і гостям Тракаю рухатися радіально. Головна міська вулиця перетинає увесь півострів.
Фортеця, що виринає з водяної блакиті − це Тракайський замок. У Тракаї збереглося два замки, так звані «Напівострівний» і «Острівний», збудовані в XIV—XVII ст. Обидва вони виконували основні функції княжих замків пізнього середньовіччя: військову (центр воєнних операцій, засіб воєнного контролю над округом), адміністративно-політичну (великокнязівська резиденція, місце, де концентрувалося політичне життя країни), культурно-господарську (ремісничо-торговий центр, місце вищої елітарної і народної культури). Замки були місцями постійного проживання Великого литовського князя, що дозволяє визначати Тракай як «древню столицю Литви».
У центрі міста довкола прибережного пагорбу, поміж озер Гальве і Лука, розташований так званий «Замок на півострові» — один із найбільших замків Литви, збудований у XIV ст. в часи правління князя Кейстута. Замок займав площу 4 га, маючи 11 оборонних веж різного розміру. Після смерті Великого князя Вітовта вагоме значення Тракая у політичному житті країни зменшилося, однак верховенство Вільнюса не перешкоджало у подальшому збереженні Дежавної казни і Литовської метрики у межах замку. Під час російсько-шведської війни в 1655 р. напівострівний замок був зруйнований. Збереглися декілька веж і руїни стін. На сьогодні здійснюється масштабна реконструкція замку.
Замість зруйнованого у 1382-1383 рр. старого був зведений новий Тракайський замок  (1409 р.) − основна резиденція Великого Литовського князя Гедиміна. З цим замком тісно пов'язана історія й інших Гедиміновичів: Кейстута, Вітовта тощо. «Острівний замок» — єдина найбільша оборонна споруда Литви. Це також унікальне явище Східної Європи. Збудований на острові, на віддалі 220 м від берега, цей чудовий зразок готичної архітектури займає територію 1,8 га. Розташування замку посеред глибокого озера Гальве й розвинута система оборонних споруд зробили його неприступним. Як і замок на півострові, до острівного замку належить: передзамок, що ланцюгом стін і веж оточує внутрішній двір, а також побудовані на узвишші острова донжон і княжий палац. За свідченнями археологічних знахідок, острів є частково штучно створеним. На час будівництва замку тут були три острівці у болотистій місцевості, котрі об’єднали в один, укріпивши Ґрунт каменями.
У XVII ст. замок втратив своє оборонне значення, був покинутий і до XX ст. перебував у сильно зруйнованому стані. Починаючи з 20-х рр. ХХ ст. проводяться реставраціїйні роботи з реконструкції замку. У другій половині XX ст. Острівний замок був відновлений до вигляду XVI ст. З 1962 р. в будівлі замку знаходиться історичний музей, експозиції якого знайомлять відвідувачів із історією та сучасністю міста, замку й околиць. Влітку в Острівному замку відбуваються фестивалі та концерти.
Поряд із базарною площею заслуговує на увагу синій будинок, в якому раніше знаходилася пошта. Збудована монахами-домініканцями споруда на даний час cлугує Управлінням Тракайського історичного національного музею.
Домініканський монастир був зачинений наприкінці XIX ст. Після цього будівля неодноразово змінювала господарів (від монастиря до відділу КДБ).
На колишній базарній площі встановили дзвіницю зі скульптурою Святого Івана Непомука, заступника рибалок і міст, розташованих на воді.
Невеликий кам'яний Храм Різдва Пресвятої Богородиці збудований у 1863 р. для православної спільноти міста. Споруда сильно постраждала під час І Світової війни і була реконструйована в 1938 р.
Караїми − це невеликі тюркомовні релігійні та етнічні групи, переселені із Криму Великим князем Вітовтом у 1397 і 1398 рр., після одного зі своїх успішних військових походів проти Золотої Орди. Згідно із Магдебурзьким правом і християнська громада, і спільнота караїмів мали окремі органи самоврядування. Незважаючи на зростання полонізації, Тракай залишався помітним центром караїмського культурного і релігійного життя. Окремі представники караїмів стали заможними і отримала статус шляхети. Місцева громада караїмів, основа економіки міста, сильно постраждала під час повстання Б. Хмельницького і масові вбивства в 1648 р.
До 1680 р. тільки у місті проживало тільки 30 родин караїмів До 1765 р. караїмська громада збільшилася до 300 осіб.
Караїмська кенаса, збудована в XVIII ст., є рідкісним прикладом збереження дерев'яних синагог із внутрішнім куполом.
Караїмський етнографічний музей на Караїмській вулиці, відкритий 28 червня 1997 р. на ознаменування 600-ліття мешкання караїмів в Литві.